МАРНОВІ́РСТВО, а, с. Віра в забобони. [Альбіна:] У неї страх, ні, просто жах перед усім, що їй здається грізним чи таємним… Се — лихо, Мартіане, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство! (Л. Укр., III, 1952, 313); Вияснення коренів релігії допоможе глибше збагнути і ті причини, які живлять марновірство сьогодні (Ком. Укр., 1, 1961, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 631.