МАРШ1, у, ч.
1. Ритмічна хода в строю. Серед того вереску.. все голосніше та завзятіше чути було якесь гупання до такту, мов марш війська (Фр., VI, 1951, 333); Церемоніальний марш відкрила знаменита.. офіцерська [піврота] (Гончар, II, 1959, 363); * Образно. Крок двохсот мільйонів — він гримить могутньо Маршем велетенських, радісних робіт (Бажан, Роки,1957, 219).
2. Пересування військ похідним ладом на дальші відстані; похід. Їх [троянців] первий [перший] марш був до байраку, Прийшовши, стали на біваку (Котл., І, 1952, 211); Важкії чоботи Застукали по плитах — се компанія [рота] Піхоти з маршу йде (Фр., XIII, 1954, 311); Пройшла інспекторська перевірка з ротним навчанням у полі, з кількаденними маршами за місто (Багмут, Служу.., 1950, 69); Прямо з маршу радянські танкісти вступили в бій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183).
На ма́рші — під час походу. "Дощу треба: легше було б солдатам в дорозі, на марші", — подумав Кутузов, сповнений турботи за людей (Кочура, Зол. грамота, 1960, 270).
3. Музичний твір, що має енергійний, чіткий ритм і такт, який відповідає розміреній ході. От музика заграла Дербенського маршу, вдарили в бубни, поїхали, тільки пил їх покрив! (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Коли найближчих, найдорожчих ми В останню проводжаємо дорогу, Над нами має скорбними крильми Шопенів марш (Рильський, III, 1961, 248); Святковий марш лунає над стадіоном, і на трибунах запановує увага й тиша (Собко, Стадіон, 1954, 399).
◊ Кишки́ гра́ють марш див. ки́шка.
4. Частина сходів між двома майданчиками. Сходи складають нині не з окремих східців, як було колись, ..а з цілих маршів на 10 — 12 східців (Наука.., 12, 1956, 16).
МАРШ2, виг.
1. Команда для початку руху строєм. Верхи під’їхав офіцер. Він досвідченим оком глянув уперед, де за кілька сот кроків виднівся ліс, і прохрипів: — Отам, де ліс, ваш кордон. Вам треба туди. Марш! (Досв., Вибр., 1959, 182).
2. розм. Уживається як наказ відійти, піти собі геть або куди-небудь. — Марш, бабо, за двері! — заверещав суддя. — Я для неї хочу добре зробити, а вона мені перешкоджає (Март., Тв., 1954, 122); — Марш звідси! Я тут житиму! (Вишня, І, 1956, 438); — А вам чого? — батько визвірився на натовп довкола. — Марш! Щоб і духу вашого тут не було! (Смолич, II, 1958, 59); // з інфін. Уживається як наказ почати щось робити. — Марш мені зараз малину рвати! (Коцюб., II, 1955, 116); [Самрось:] Зінько, марш танцювати! (Кроп., II, 1958, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 634.