МАРІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що ма́рення. В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47); У санітарному вагоні, скований.. марінням страшної ночі, лежав Ромашко (Кучер, Квітує жито, 1938, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 628.