МАСИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має велику масу (у 1 знач.), об’єм. Над здоровим ставком внизу червоніли стіни масивної сахарні, неначе твердині (Н.-Лев., III, 1956, 230); Були тут головно статечні постаті, деякі обтяжені роками й масивними золотими ланцюгами від годинників (Фр., VI, 1951, 223); Посередині троє масивних дверей, оббитих темною цератою (Мик., І, 1957, 359); // Великий, важкий (про людину, тварину або частину тіла). Своєю масивною фігурою заступає [Гамалія] стежку (Тют., Вир, 1964, 423); Масивні коні.. Мотуззя рвали, пруги шлей (Бажан, Вибр., 1940, 50); Круглолиций, з міцно стиснутими губами й круглим масивним підборіддям, він був тут у камері уособленням сили, мудрості й спокою (Збан., Єдина, 1959, 250).
2. Який займав велику площу; суцільний. Сама вершина Ай-Петрі складена з масивних рифових вапняків (Геол. Укр., 1959, 605); Туберкульоз легень зустрічається у вигляді масивного або розсіяного ураження легеневої тканини (Хвор. дит. віку, 1955, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 636.