МАСТОДО́НТ, а, ч. Величезний викопний ссавець третинного періоду, схожий на слона. — То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами: то палеозаври та мастодонти примостилися на суходолі (Н.-Лев., IV, 1956, 260); На березі Хаджибейського лиману.. знайдено цілий череп мастодонта з триметровими бивнями (Рад. Укр., 16.XII 1962, 4); * У порівн. Рояль в кутку, як чорний мастодонт, Щербаті жовті ікла вишкіряє (Перв., II, 1958, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 643.