МА́ТЕРНІЙ, я, є.
1. Прикм. до ма́ти 1; належний матері. А він, маленький, неповинний, Святую шибеничку кинув І заридав, і пролились Ще в перший раз младенчі сльози На лоно матернє (Шевч., II, 1953, 318); Матерні сльози, як криниця: не спити її, не вилити (Ю. Янов., І, 1954, 13).
2. Те саме, що матери́нський 2, 3. Повік не згасне матерня любов до землі — доки не згасне сонце — бо тоді охолоне земля (Горд., Сильніше смерті, 1946, 33); Матерні клітини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 647.