МАТЕРІАЛІ́СТ, а, ч.
1. Послідовник, прибічник матеріалістичної філософії. Як дослідник природи, він [І. Мічурін] був матеріалістом-діалектиком (Довж., І, 1958, 453); Переконаний матеріаліст, видатний діалектик Бєлінський розглядав всі явища навколишнього світу в безперервному русі, взаємодії й у взаємозв’язку (Ком. Укр., 6, 1961, 71).
2. Людина, що вузько практично, раціоналістично ставиться до дійсності, заперечує ідеальне, високе; // розм. Той, хто на перше місце ставить особисту вигоду. [Печариця:] А на лихої години я буду це робити [вчити дітей]? Що мені з того за користь? .. [Галя:] О, який же ви матеріаліст! (Мирний, V, 1955, 146); В бесіді вони [ліберали] часто люблять широкі, розмашні фрази, грімкі слова, — а на ділі вони крайні матеріалісти, консерватисти та самолюби (Фр., XVI, 1955, 29)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 646.