Слово "мати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


МА́ТИ1, тері, ж.

1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила. У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис, 1864, № 9214); — Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба (Фр., ІV, 1950, 88); Проводжає сина мати захищати рідний край (Сос., II, 1958, 169); // Жінка, що має або мала дитину. І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі (Шевч., II, 1953, 347); Мати, тоді сита, коли діти не голодні (Горд., II, 1959, 19); * Образно. — Повторення — мати навчання, — підтакував Трояцький (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127); * У порівн. [Кирило:] А про мене нігде й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина — чужиною, а своя сторона, як мати (Мирний, V, 1955, 143); // перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Шевч., І, 1963, 229); До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься (Л. Укр., І, 1951, 47); Скорити сили матері-природи, Стократ помножити її щедроту Взялись геологи і агрономи, Колгоспники й робітники взялись, Учені, інженери, шахтарі (Рильський, III, 1961, 108); Мати-земля засипає спокійно та радісно під блакитною облогою високого, ясного неба (Л. Янов., І, 1959, 31); — Товариші, — каже він [зв’язковий], — вітаю з волею! Від імені матері-Вітчизни оголошую вас знову в лавах активних бійців проти загарбників! (Ю. Янов., І, 1954, 215).

Бо́жа (госпо́дня, пречи́ста) ма́ти, рел. — богородиця, мати Христа. Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. — Хай боронить вас… мати божа… (Довж., І, 1958, 225); Весі́льна ма́ти див. весі́льний; Досвітча́на ма́ти див. досвітча́ний2; Ма́ти-герої́ня — почесне звання, яке надають у СРСР жінці, що народила й виховала 10 і більше дітей, та орден, яким її відзначають; жінка, що має це звання та орден. — Я, знаєте, мати-героїня. Сім’я в мене велика, і так уже повелося, що на Новий рік з’їжджаються до мене і сини, й дочки… (Донч., VI, 1957, 537); Хреще́на ма́ти див. хреще́ний.

◊ Враг його́ (їх) [ма́тір] зна (зна́є) див. враг; Враг його́ (їх) ма́тері див. враг; Всмо́ктувати (всмокта́ти) з молоко́м ма́тері див. всмо́ктувати; Крий (не дай) ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання. — Чим попало голомшить [чоловік]: попаде рубель — рублем, качалку — качалкою, горщик — горщиком. Я вам кажу, що і… і… і не дай мати божа!.. (Коцюб., І, 1955, 438); Ма́тері чиїй тря́сця (біс і т. ін.), лайл. — уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — Так трясця їх матері! От їм дуля під ніс! (Кв.-Осн., II, 1956, 200); Ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін. Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — мати божа! (Вовчок, І, 1955, 95); Ну тебе́ (його́ і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері; Іди́ (забира́йся і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері, лайл. — уживається для вираження побажання позбутися когось, чогось. — Та ну тебе к нечистій матері!.. — скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка… (Мирний, І, 1949, 285); — А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Л. Укр., III, 1952, 666); Піти́ в ма́тір див. піти́; Що за вра́жа (нечи́ста і т. ін.) ма́ти — уживається для вираження великого здивування, незадоволення. З ума не сходить моя дівчина: ..що за нечиста мати? — думаю (Мирний, І, 1949, 180); Як ма́ти народи́ла (роди́ла) — зовсім голий. У трофейних бочках з-під пального грілася вода, голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (Гончар, III, 1959, 127); Яко́ї вра́жої (чо́ртової, бі́сової і т. ін.) ма́тері — уживається при дієсловах у значенні чому для вираження великого незадоволення, роздратування. — Якої вражої ти матері сумуєш? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59).

2. Самиця стосовно своїх малят. Поти ягнятка скачуть, поки матір бачуть (Номис, 1864, № 9366); Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум’я і стало, злякано озираючись. Загледівши біля мінометників коней, воно довірливо пішло на них, шукаючи матері (Гончар, III, 1959, 137); Перепелиця-мати, черкаючи крилом землю, падаючи і знову злітаючи, біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей… (Багмут, Опов., 1959, 61).

МА́ТИ2, ма́ю, ма́єш, недок., перех.

1. також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось. Лучче [краще] мати, як позичати (Номис, 1864, № 10646); В Скрипчинцях був свій пан, та ще й небагатий; він мав тільки один присілок (Н.-Лев., II, 1956, 180); Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Шевченко] мріяв мати над Дніпром (Рильський, III, 1961, 34); — Він трошки випив… — догадується з гурту хтось. — За що? — Гроша щербатого в кишені не має! — категорично заперечує всевидячий Микола Проць (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13); // Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей. Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, — Одна у нього і була (Котл., І, 1952, 165); Буде варт на світі жить, Як матимеш кого любить (Шевч., II, 1953, 50); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Довж., І, 1958, 228); // у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа́. Уживається на означення чийогось віку. Один з них [подорожніх], одягнений у широкі сині шаровари.., мав не більше, як двадцять п’ять літ (Коцюб., І, 1955, 137); Зустрів я хлопчика. Малий мав років десять чи дванадцять (Сос., II, 1958, 277); // у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об’єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м2; Книжка має 20 друк. арк.; // Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості. Сама [наймичка] була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна (Вовчок, VI, 1956, 220); [Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Л. Укр., III, 1952, 239); За кормою на тросі прив’язано маленького пузатого човника. Він має таку ж форму, як дубок (Ю. Янов., II, 1958, 47); Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47); // Одержувати, заробляти що-небудь. Як дбаєш, так і маєш (Барв., Опов.., 1902, 7); Він один щодня здіймав панові п’ятдесят-шістдесят тонких рун. За кожне руно мав по дві з половиною копійки (Стельмах, І,1962, 43); // Здобути освіту, чин і т. ін. То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251); — Пробачте, — сказав Борковський, — але як же ви, не маючи освіти і військової підготовки, можете працювати в чині командира бригади? (Довж., І, 1958, 201); Мати досвід.

Ма́ти ви́гляд кого, чого, який — виглядати якимось чином, бути схожим на когось, щось. — Панно Анельо! Вона біжить поперед мене, наче не чує і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку (Коцюб., II, 1955, 266); Вся його невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8); Ма́ти в собі́ що — характеризуватися, відзначатися чим-небудь. — А то отак як проманіжите ви нашого брата не раз та не два — не то чужому, своєму не по-віре [повірить]. Що найкращого має у собі, і те заховає на самий спід (Мирний, III, 1954, 280); Загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче (Довж., І, 1958, 228); Ма́ти зв’язо́к (спі́льність) з ким — чим — бути пов’язаним з ким-, чим-небудь. Лишився біль у серці та безталання — і більш нічого… Ах, правда: лишилась ще глуха ненависть до всього, що зветься паном, що має спільність з школою, наукою, з законом… (Коцюб., І, 1955, 228); Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв’язку з моєю пропозицією (Ю. Янов., II, 1958, 44); Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (Довж., І, 1958, 21); Ма́ти зна́чення (вагу́) — бути важливим, значущим для кого-, чого-небудь. Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення (Коцюб., III, 1956, 128); У кожній роботі велику вагу має не тілько її зміст, а й те — як той зміст вироблено (Мирний, V, 1955, 396); Ма́ти йме́ння — називатися. [Елеазар:] І сміхом обізвалися дозорці: — Хіба як-небудь зветься ще руїна? Хіба ще ймення має дика пустка? (Л. Укр., II, 1951, 140); Ма́ти пра́во на що і з інфін. — бути в стані, у змозі робити що-небудь. — Якось не смію йти межи пани. — Ти, газдине, дурна, ти за свої гроші маєш право (Стеф., І, 1949, 167); Ма́ти репута́цію кого, яку — вважатися ким-, чим-небудь. Молодий капітан мав репутацію відважного офіцера (Гончар, III, 1959, 195); Ма́ти ро́зум — бути розумним, розважливим. Людей питай, а свій розум май (Номис, 1864, № 6143);

◊ Ма́ти го́лову на в’я́зах див. голова́; Ма́ти за душе́ю див. душа́; Ма́ти під нога́ми (під собо́ю) грунт див. грунт; Ма́ти се́рце див. се́рце; Ма́ти си́лу див. си́ла; Не ма́ти собі́ рі́вного — бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх. [Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Л. Укр., II, 1951, 300); Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк.. не має собі взагалі ніде рівного (Гончар, III, 1959, 404); Що ма́єш си́ли (ду́ху) — з усієї сили, щосили. А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 137); Бий тільки об камінь [мурену] що маєш сили, бо вкусить, наче собака (Коцюб., II, 1955, 416).

2. також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період. — Держи! Лови! Маємо! Держимо! — розносилося по тихій погоді уночі. Схопили Кармеля (Вовчок, І, 1955, 362); [Деїфоб:] Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого? (Л. Укр., II, 1951, 278); Вівці мають маленькі голосні дзвіночки на шиях… (Гончар, III, 1959, 59); // розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибірі… (Коцюб., II, 1955, 233).

Ма́ти бага́то робо́ти — бути дуже зайнятим. Сестра мала, видимо, багато роботи, бо щохвилини бігала в кухню (Коцюб., II, 1955, 357); Ма́ти під руко́ю див. рука́; Ма́ти сло́во — діставати право виступити на зборах, засіданні тощо. [Голос покликача:] Руфін Емілій має слово (Л. Укр., II, 1951, 533); — Слово має товариш Кузнецов (Головко, II, 1957, 463); Ма́ти спра́ву (ді́ло) див. спра́ва, ді́ло; Ма́ти час — розпоряджатися вільним часом для виконання чогось; встигати зробити щось. — Не той ще вік ваш, щоб бога пильнувати: ще матимеш час, — не зараз вам умирати (Вовчок, І, 1955, 102); Не забуть, як панство хиже П’ятами кивало, Озирнутися на Київ І часу не мало (Шпак, Вибр., 1952, 82).

3. у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові. .. коли процес праці досяг хоч би деякого розвитку, він має вже потребу в оброблених засобах праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 181); — Хто гонить? За що? — Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (Фр., VIII, 1952, 371); Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад (Рильський, III, 1961, 211); // Виявляти певні почуття, переживати щось. Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть (Котл., І, 1952, 190); Гой ги! вороги! Ми не маєм ваги, Наша воля й слава (Шевч., І, 1951, 200); // від кого. Бути об’єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. — Не сподівалась я од вас, козаків, таку собі наругу мати! (Вовчок, І, 1955, 24); Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, І, 1962, 30).

Ма́ти вплив — впливати. Ця невеличка робота.. виявлятиме — який має вплив на душу людську краса світова (Мирний, V, 1955, 386); Ма́ти наді́ю — надіятися, сподіватися. Не огледимось, як і рік мине, — майте надію (Барв., Опов.., 1902, 84); Ма́ти пе́вність у чому — бути впевненим у чомусь. Я збираюся до Криворівні, але чи не стане що на перешкоді, не маю певності (Коцюб., III, 1956, 432); Ма́ти по́пит — користуватися попитом (переважно про товари). Радянські товари мають попит; Ма́ти спо́кій — бути спокійним, не турбуватися; Не ма́ти спочи́нку — не відпочивати. Летить голуб понад полем, Спочинку не має, І долини, і діброви, І луги минає (Гл., Вибр., 1951, 171); Не ма́ти су́мніву в чому — не сумніватися, бути впевненим у чомусь. Брянський маленькими білими руками ввігнався в кременистий бруствер і легко вилетів наверх, не оглядаючись на бійців, наче не мав найменшого сумніву, що й вони зроблять те саме (Гончар, III, 1959, 118).

4. у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Кружляють, вурчать моторами юнкерси. Вони ще мають змогу сідати на міському іподромі (Гончар, III, 1959, 247); Мати сміливість висловити свої припущення.

Ма́ти на́мір (ду́мку і т. ін.), з інфін. — намірятися щось зробити. Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Март., Тв., 1954, 221); — Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (Довж., І, 1958, 92).

◊ Ма́ти честь, з інфін., заст. — бути гідним щось зробити. [Крикун:] Редакція столичної газети, яку я маю честь представляти, доручила передати вам, товаришу командуючий фронтом, .. гаряче поздоровлення (Корн., II, 1955, 9).

5. за кого — що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь. Голова, як мав Дениса за чесного, то і не сказав, як він було проговорився (Кв.-Осн., II, 1956, 417); Селяни.. не мають за гріх одного діла: возити в неділю.. снопи (Н.-Лев., II, 1956, 275); [Онися:] Чули? За темну дівку мене має [пані Людмила]. Коровою хоче підкупити (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 37).

◊ Ма́ти за щось кого — поважати, цінувати когось. Дуже було йому прикро, що люди його мають за щось, коли він у своїй думці не варт був нічого (Март., Тв., 1954, 278).

6. з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь. — Що маємо робити? Як маємо бути? Де його шукати маємо? — пита стара Кармелиха молодої невістки (Вовчок, І, 1955, 356); Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптику паперу (мав же сьогодні в хаті-читальні робити доповідь про міжнародне становище) (Головко, II, 1957, 121); // Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь. — Чортзна-що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор.. — Чому я, губернатор, маю дізнаватись останнім, що в мене в губернії об’явився вчений? (Довж., І, 1958, 396); // Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити). Як в північ самую глухую Еней лиш тільки мав дрімать, Побачив хмару золотую (Котл., І, 1952, 212); Поки формувався поїзд, яким вони мали їхати до столиці, Ніколає та Кодру пішли вулицею невеличкого містечка (Чаб., Балкан. весна, 1960, 445); // Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова. [Любов:] Так все здавалось, немов щось має статись недобре у нас (Л. Укр., II, 1951, 48); Стріваю молодицю з повними відрами (се ж має пощастити — народ каже) (Барв., Опов.., 1902, 378).

Ма́є бу́ти: а) (що) повинно щось відбутися, настати. Обід мав бути далеко пізніше (Л. Укр., III, 1952, 666); Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси (Трубл., І, 1955, 287); б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь. [Лукаш:] Чи тут ніхто не був без мене? [Килина (шорстко):] Хто ж би тут бути мав? (Л. Укр., III, 1952, 259); в) (що) повинно щось міститися де-небудь. Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо в предводительську канцелярію, де мала бути управа (Мирний, II, 1954, 269).

$ [І] га́дки (в га́дці) [собі́ ] не ма́ти див. га́дка; Ма́ти зуб (зу́ба) див. зуб; Ма́ти на ду́мці див. ду́мка; Ма́ти на меті́ (мето́ю) див. мета́; Ма́ти на о́ці (на прикме́ті) див. о́ко; Ма́ти на ува́зі див. ува́га; Ма́ти поня́ття (уя́влення) про кого — що — уявляти собі когось, щось. Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота (Л. Укр., V, 1956, 14); — Ти маєш уявлення про нашу передову? — глухо запитав Черниш (Гончар, III, 1959, 401); Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно. [Олізар:] Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію! (Вас., III, 1960, 446); Тимоха Невкипілий цілковиту має рацію: повернуться фронтовики з війни, одразу наведемо лад (Головко, II, 1957, 511); Ма́ти ру́ку див. рука́; Не ма́ти нічо́го проти кого — чого — не заперечувати проти когось, чогось. Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити у люди "Серед степів" .. в збірникові (Мирний, V, 1955, 403); От тобі́ [й] ма́єш! — уживається для вираження подиву або незадоволення з приводу чогось. Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! Що ж це за диво?.. (Коцюб., І, 1955, 127); Чорт (кат, біс) ма́є див. чорт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 647 - 648.