МА́ТКА1, и, ж.
1. Плідна самиця в тварин. Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис, 1864, № 3302); — Ви розумієте, пане міністре, що треба провадити добір жеребців та маток, щоб виробити добру кавалерійську породу для нашої великої рівнини (Ю. Янов., II, 1958, 114); В кошарі роблять індивідуальні клітки для утримання маток з ягнятами в перші дні після окоту (Колг. Укр., 5, 1961, 37); // Найбільша, єдина на всю сім’ю бджола, що відкладає яйця. Парубки і діти обступили кругом музик, неначе бджоли обсіли матку (Н.-Лев., II, 1956, 122); Найбільша в сім’ї бджола з довгим і вузьким черевцем називається маткою (Зоол., 1957, 62).
2. діал. Мати (див. ма́ти11). [Ївга:] Уже як чужа матка, то гірше ніж чужа хатка… (Мирний, V, 1955, 236).
3. анат. Внутрішній статевий орган жінки та самиці тварини, у якому розвивається зародок. У дівчаток швидко росте матка, яка в 13 років майже досягає розмірів матки дорослої жінки, а в 16 років вона остаточно оформляється (Шк. гігієна, 1954, 103); З яйцепроводів запліднене яйце попадає в особливий орган — матку, де розвивається зародок (Зоол., 1957, 140).
4. діал. Жила (див. жи́ла1 3). Воскова жила, чи матка, як звали її ріпники, оказалася нечувано великою і багатою (Фр., VIII, 1952, 411).
5. діал. Матірка (див. ма́тірка1) — У хаті у них нікого не було.. Пішли маток тягати: опізнились помочити (Барв., Опов.., 1902, 380).
МА́ТКА2, и, ж. Зменш. до ма́та. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вікна й двері, щоб не перся мороз у хату… (Мирний, II, 1954, 110); Катря лежить майже весь час сама в хаті. На новій матці, вкрита білим рядном (Л. Янов., І, 1959, 393); Він мовчки пройшов слідом за Давидом Маркевичем до цеху, старанно витерши перед тим ноги об солом’яну матку, що лежала на порозі (Шовк., Інженери, 1948, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 651.