МАТНЯ́, і́, ж.
1. Середня частина невода у вигляді вузького, довгого мішка, куди потрапляє риба під час ловлення. Вислизнувся, як піскар з матні (Номис, 1864, № 5766); Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (Н.-Лев., II, 1956, 229); Матня невода швидко наближалась до берега. У вічках стриміли щуки, біла риба, лини, оселедці (Десняк, Десну.., 1949, 455).
2. перен. Про важкі обставини, скрутне становище; тенета. Іванчук розглядає присутніх. Зупиняє свої очі на Орестові. І цей не прийде йому на допомогу? Що ж, доведеться знову самому виплутуватися з матні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 229).
3. Частина штанів, де сходяться холоші. — Згадай, який прийшов до мене. Що ні сорочки не було; ..Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах (Котл., І, 1952, 82); В червоних штанях .. Матнею улицю мете, Іде козак (Шевч., II, 1953, 36); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки, замітаючи землю матнею (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 651.