МАТРО́НА, и, ж. У стародавніх римлян — знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. [Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм. Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр., III, 1952, 171); Вона сиділа поперед усіх, пишнотіла, велична .. і справді чимось скидалась на.. матрону (Збан., Малин. дзвін, 1958, 40); // перен., заст. Про старшу віком жінку, що користується загальною повагою. — Регінко, сідай тут коло мене, — сказала поважна матрона, відома Начкові горожанка міста Львова, пані Дреліхова (Фр., VI, 1951, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 653.