МАХ1, у, ч. Швидкий рух у повітрі в одному напрямку й відразу ж — у протилежному; помах. Рояль не дававсь Хомі. Чорні блискучі боки його кололись і западались за кожним махом кілка, але він все ще тримавсь на ногах (Коцюб., II, 1955, 88); — Прощайте! тільки мене й бачили! — сказав він.. і так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула (Барв., Опов.., 1902, 126); На городах достигають Гарбузи зеленоребрі, І в пташинім сивім свисті Крил широкий рівний мах (Рильський, II, 1960, 76); // спорт. Елемент гімнастичних вправ. Почали [заняття] з найпростішого — робили махи на брусах, перекладині, кільцях (В ім’я Вітч., 1954, 29); // Один оберт (колеса машини, крил вітряка тощо). Мах колеса.
◊ Да́ти ма́ху — помилитися в чомусь, прорахуватися. Видно, їм [поліцаям] таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в’язень! (Збан., Єдина, 1959, 333); З [одно́го] ма́ху; [За] одни́м ма́хом: а) відразу, дуже швидко. Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху — Як не було: поїли з маху (Котл., І, 1952, 167); За одним махом зробив [Панталаха] порядок (Фр., II, 1950, 240); — Знай, дочко, що я міг би одним махом всю твою хитрість розбити (Бурл., Напередодні, 1955, 111); б) з одного пострілу. З цієї тятиви крицевою стрілою Вася з одного маху ухлопав [убив] забіглого вовка (Ковінька, Кутя.., 1960, 29); З усьо́го (зі всьо́го, зо всьо́го) ма́ху — з усієї сили. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю (Вовчок, І, 1955, 136); Вовк покинув костомаху — Й до коня зі всього маху. Мчить і виє по долині — Буде кінь в моїй торбині! (Стельмах, Живі огні, 1954, 45).
МАХ2, виг. Уживається як присудок за знач. маха́ти й махну́ти 1. Кошу та й гадаю собі: швидше б ті гроші заробити.. І, отак замислившися, мах та мах… (Мур., Бук. повість, 1959, 12); [Гаврило:] Демид слухав-слухав, а далі мах з хати (Кроп., III, 1959, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 654.