МАХРО́ВИЙ, а, е.
1. Який має велику кількість пелюсток (про квітки). Щорічно серед різнобарвної пишноти розквітає махрова гвоздика Коцюбинського, збережена… квітникарем, який вшановує цим пам’ять улюбленого письменника (Літ. Укр., 26.VІ 1962, 2).
2. перен. Який є у великій мірі носієм певних негативних якостей. Був сформований новий уряд на чолі зі Столипіним.. Це був махровий реакціонер, який люто ненавидів народну революцію (Іст. УРСР, І, 1953, 620).
3. Який має ворс, утворений з ниткових петель; волохатий (про тканину та вироби з неї). Махровий рушник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 656.