МА́ЧУШИН, а, е. Прикм. до ма́чуха; належний мачусі. Сонце тут світить, не вам кажучи, як мачушине серце любить (Вовчок, І, 1955, 386); Чим робити на мачушиних дітей, звичайно, краще на себе, на своїх дітей (Головко, II, 1957, 517).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 657.