МЕ, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик кози, вівці тощо. Вівці ліниво згинають коліна.. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е… ме-е… (Коцюб., II, 1955, 320); Воно ж [теля] тільки ме! і побігло (Тич., І, 1957, 260).
◊ Ні бе ні ме [ні кукурі́ку] див. бе1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 660.