МЕА́НДР, а, ч. 1. геол. Закрут, крутий поворот у течії річки. В приазовській частині Причорноморської низини великих річок нема.. Річки течуть у дуже широких долинах, по дну яких вони виписують круті меандри (Геол. Укр., 1969, 313).
2. У мистецтві — геометричний орнамент, візерунок у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами. Нижче цих кокошників [на соборі] проходив цегляний декоративний пояс з узором у вигляді меандра (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515); Узори татарські, що я в Криму зібрала.., надто подібні до українських, найчастіше стрічаються фігури, хрести, зірки, меандр і такі подібні (Л. Укр., V, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 660.