МЕДЕЛЯ́Н, а, ч. Собака меделянської породи. — Той [грішник] дума, що вже він меделян, та й силкується гавкати і щоб то і товсто, і страшно (Кв.-Осн., II, 1956, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 663.