МЕДИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до медицини (у 1 знач.). Професор — медичне "світило". Старий, поважний.., але не дуже неприступний (Л. Укр., III, 1952, 719); Наталя безпорадно озирнулась. Її медичні знання були вичерпані (Донч., VI, 1957, 11); — Молода? — Молода, дівчина. Позаторік закінчила медичний інститут у Києві (Головко, II, 1957, 576); // Стос. до діяльності лікаря; лікарський. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента, організує дешеву медичну поміч… (Коцюб., І, 1955, 172); Володька Беркут був недокрівний, кволенький і дивно, як його не забракували на медичному огляді під час прийому до [військової] школи (Добр., Ол. солдатики, 1961, 54); // Який застосовується в лікуванні; лікувальний. Медичні препарати; // у знач. ім. меди́чний, ного, ч., розм. Медичний інститут. А чи так багато глузду в тому, що вона ось поїде оббивати пороги в медичний? (Гончар, Тронка, 1963, 176).
∆ Меди́чна сестра́ — особа, яка належить до середнього медичного персоналу в лікувальних закладах. Швидко, майже без слів працювали лікар і медичні сестри (Жур., Вечір… 1958, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 664.