МЕДО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мед 1. Він узяв гарно вирізувану дерев’яну ложечку і, звільна висисаючи медові щільники, розпочав з Чимчикевичем розмову (Фр., II, 1950, 185); Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний із квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (Бджоли, 1955, 25); // Вигот. з меду; з медом, на меду. Трудівнику медові пишки, а ледарю — ялинові шишки (Укр.. присл.., 1955, 393); Осьде пряничок чудовий, Не абиякий — медовий (Гл., Вибр., 1957, 303); Медові вина виготовляють з липового або гречаного меду з додаванням плодоягідних соків (Укр. страви, 1957, 385); // у знач. ім. медо́ве, вого, с. У феодальні часи — податок з медозбору (у 2 знач.). — Запровадить він [пан] три дні панщини, подвоїть поволовщину, медове і всі інші данини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41).
◊ Медо́ві[ї] та моло́чні[ї] рі́ки, нар.-поет. — надзвичайний достаток. Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки… (Вас., II, 1959, 346).
2. Такий, як мед (про запах); духмяний. Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156); Над селом — туман, Дух медовий трав… (Мур., Лірика, 1954, 16); // Схожий кольором на мед; золотаво-жовтий. Навколо був золотаво-жовтий медовий світ, і це був перший колір, який вона [бджілка] пізнала (Ів., Про бджілку.., 1959, 6); // Солодкий, як мед. Прозорі дині наче стікали солодким медовим соком (Собко, Скеля.., 1961, 5).
3. перен. Занадто люб’язний. Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний — лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях — гадючі зелені очиці. Посмішка — медова (Вас., II, 1959, 328); Голос має він медовий, Надокучає ж — мов комар (Воскр., З перцем!, 1951, 13).
◊ Медо́ві ре́чі (слова́, розмо́ви); Медо́ва річ — облесливе, багатообіцяльне мовлення. Батюшчині медові розмови, .. а ще більш чарочка та закусочка потроху вкоськали розлюченого пана (Дн. Чайка, Тв., 1960, 106); [Полковник:] Медові твої речі, та, мабуть, не нашим губам ними ласуватись… (Кроп., V, 1959, 502); Медо́вий мі́сяць; Медо́ві дні: а) перша пора подружнього життя. [Евфрозіна:] Невже твоє життя таке солодке, що і медовий місяць в ньому зайвий? (Л. Укр., III, 1952, 423); Пан Купа з Роксоланою побралися недавно, — тривав іще.. медовий місяць (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 10); б) (чого, ірон.) щасливий початок чого-небудь, найкраща пора в чомусь. Врангель переживав зараз медовий місяць своїх перемог (Гончар, II, 1959, 293); Хлопці саме переживали свої медові три дні, три дні розгульної волі, що їх діставали від "хазяїна" кожного разу після того, як приводили важливого "язика" (Гончар, III, 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 664.