МЕДОТОЧИ́ВИЙ, а, е, заст. Облесливий, нудотно-солодкий. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? (Шевч., II, 1953, 289); Князь кинувся, мов голий у кропиві. Та генерал немов того й не бачив І далі лив слова медоточиві (Фр., XII, 1953, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 665.