МЕЛОМА́Н, а, ч. Той, хто пристрасно любить музику та спів. Доки італійської опери для всього міста немає, можна лише деяким, особливо завзятим меломанам перебуватися сякими-такими концертами (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 245); Селецький — меломан, сам інколи творить симфонії для домашньої насолоди (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 670.