МЕРЕ́ЖЧАТИЙ, а, е. Оздоблений мережками. Батькові ш’ю сорочки мережчаті (Щог., Поезії, 1958, 341); // Схожий на мережку, мереживо. Помалу йшла вулицями.. і опинилась перед мережчатою брамою великого саду (Гр., II, 1963, 269); Їм траплялись і біло-рожеві печериці, і жовті лисички, які ховались між мережчатого листя папороті (Донч., V, 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 675.