Слово "мерехтіти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


МЕРЕХТІ́ТИ, ти́ть, недок.

1. Світити тремтливо, нерівно (про світло); блимати, мигтіти. Лиш де-де з вікон блимає світло, що ледво мерехтить за сніговим серпанком (Фр., VII, 1951, 416); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301); Тиха весняна ніч прослалася над Галичем, мерехтіли зірки на небі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 84); Дівчина щулилась, хукала на посинілі пальці й дивилась, як мерехтіло мигтючими зіницями вогнів вечірнє місто (Донч., III, 1956, 379); // Відбивати слабке, нерівне, тремтливе світло; поблискувати. Безліч срібних свічників, дорогоцінних канделябрів і інших посудин стояла або висіла довкола, граючи і мерехтячи при слабім світлі гнота (Фр.,V, 1951,49); В прозорій синяві ночі далеко внизу мерехтіла, танучи у пітьмі, могутня Дніпрова повідь (Довж., І, 1958, 354); // Сяяти тремтливим блиском (про очі). Її очі мерехтіли вогнем зворушення (Коб., III, 1956, 175); Прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі, мерехтіли зеленаво-жовтим огнем (Стельмах, І, 1962, 141).

2. Швидко, в’юнко рухатися у чийомусь полі зору. А ось в’юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83); В голубому прозорому небі грають, мерехтять.. голуби… (Ряб., Жайворонки, 1957, 229); // Коливатися, дрижати (про видимі випари). Явтуха Калениковича ноги несуть із звичайною швидкістю, шапка знов метляється в руці, над йоржиком мерехтить пара (Ю. Янов., II, 1954, 215); На небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево (Коп., Як вони.., 1961, 32); // Пробігати перед очима. Повз мерехтіли в очах темні поля, силуети лісків, рідкі вогники селищ. Машина линула, як метеор (Смолич, І, 1958, 97); // Яскраво виділятися дрібними плямами на якому-небудь фоні; рябіти. Сливи мерехтять бузковими плямами в гущині листя (Ю. Янов., II, 1954, 179); Жовті зіниці кульбаби мерехтіли в траві (Донч., VI, 1957, 194); // Невиразно виднітися; маячити. В тумані мерехтить Козацький острів (Довж., III, 1960, 479).

◊ Мерехти́ть в оча́х, кому, безос. — рябить в очах у когось. Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 676.