МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець. Кожної п’ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шарапа (Горький, Дитинство, 1947, 38); Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів — 40 (Конярство, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 678.