МЕТИКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який добре метикує; кмітливий, тямущий. — Правда, ти метикований і маєш вчитися тільки на медаль (Стельмах, Правда.., 1961, 211); Комуністи.. переглянулись: "Таки він, цей комбриг Антоненко, видно, комісаром народився — метикована голова" (Збан., Сеспель, 1961, 46); // на (в) чому. Досвідчений у якій-небудь справі. Батальйон товариша Шведа.. був метикований на нічній плавбі без компасів і лоцій (Ю. Янов., І, 1954, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 689.