МЕ́ТКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. метки́й. Балута — рахівник — з юнацькою меткістю плигнув у напівтемний куток млина і там розтанув у темряві (Кир., Вибр., 1960, 292); З незнайомою меткістю Сомова відповідала (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 690.