МЕТУШИ́ТИСЯ, шу́ся, ш́ишся, недок. Рухатися безладно, похапливо або заклопотано; робити що-небудь, поратися, порядкувати поспішно. Слуги метушаться упадливо та улесно, підносячи більше та більше і вигадливих страв, і цілющого трунку (Стар., Облога.., 1961, 23); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас, мов перед бурею (Коцюб., І, 1955, 363); На палубі, на трапах метушилися матроси. Вони поспішаючи кріпили якісь канати, гримів ланцюг, тупали ноги (Донч., III, 1956, 220); Крізь парусинову завісу глядачам було видно, як метушились по сцені артисти, готуючись до початку вистави (Шиян, Баланда, 1957, 209); * Образно. Метушилися пошматовані хмари по небу (Ле, Мої листи, 1945, 69); // біля (коло) чого, з чим. Робити якусь справу, що потребує багато клопоту, зусиль; клопотатися. Чого то і сей рік власне Ліля взяла на себе тую біганину: .. минулий раз вона ж метушилася з концертом (Л. Укр., V, 1956, 391); На одному обійсті метушилися люди біля молотарки (Трубл., І, 1955, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 694.