МЕ́ШКАННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. ме́шкати. Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Ю. Янов., І, 1954, 112); За часів царського самодержавства в українській мові утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в’язниці (Рад. літ-во, 4, 1963, 60).
2. діал. Житлове приміщення; житло. Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (Фр., V, 1951, 69); Одного вечора, вертаючись з прогулянки повз залізничну станцію, почули, як хтось нагорі у мешканні начальника грав на фортепіано (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 66); Недалеко від річки Рибниці, майже притулившись до Сокільських скель, стоїть почорніла від часу гуцульська хата. Це і є мешкання знаменитого різьбяра Юрка Карпанюка (Нар. тв. та етн.. 3, 1965, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 698.