МИ́ЛОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що милува́ння 1. Ходжу-блуджу по городу Великому, великому. Одкрив би я своє серце, Та нікому, та нікому. Цвіте воно, як божий рай, Потай миру, потай миру; Ні любощам, ні милощам Не йме віри, не йме віри (П. Куліш, Вибр., 1969, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 707.