Слово "минатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


МИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., МИНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Те саме, що мина́ти 3. Час іде, минається (Вовчок, І, 1955, 206); Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис, 1864, № 681); Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя, що не побачить вона села рідного, лук квітчастих, гаїв зелених (Гр., І, 1963, 436); Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (Рильський, І, 1960, 86); // безос. Що то молодії літа! Було се колись і з нами! Ех! та минулося! (Кв.-Осн., II, 1956, 239); Люди притихли в звичній німій напрузі. Чи, може, минеться без бою? (Гончар, III, 1959, 447).

◊ Мину́лася кото́ві ма́сниця (ма́сничка) див. ма́сниця і ма́сничка; Не мина́тися (не мину́тися) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) — те саме, що не мина́ти (не мину́ти) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) (див. мина́ти). Страйки 1895 — 1896 років не минулися марно (Ленін, 2, 1948, 106).

2. перен., кому і без додатка. Не зачіпати кого-небудь (переважно про тяжкі випробування); проходити безслідно для кого-небудь. Так миналися ті уїдливі жарти, аж поки Чіпка під товариську гульню не подарував Грицькові ста рублів грошей — на хрещеника (Мирний, II, 1954, 290); В картині О. Бубнова "Тарас Бульба", наче в дзеркалі, видно, як не минається даром навіть талановитим художникам нехтування яскравою типізацією (Довж., III, 1960, 105); Що у людях ведеться, то й нам не минеться (Номис, 1864, № 10773); В очі діда Дуная затікає сум, а в грудях підмерзають останні клапті надій, що все якось минеться (Стельмах, І, 1962, 382); // безос. Коли розходився Степан, то тоді вже й богові не миналося (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34); Знаю, що так не минеться — буде [Мотря] гарикати під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (Вас., II, 1959, 266); Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Шовк., Інженери, 1956, 33).

3. тільки недок. Те саме, що мина́ти 4. Ось минається Петрівка і Купало настає (Щог., Поезії, 1958, 242); Літо веселе, співоче минається (Рильський, І, 1960, 102).

4. діал. Зустрічатися на дорозі і залишатися позаду. Ліси миналися, села.. оберталися, і міста мертві ліниво проходили (Стеф., III, 1954, 45); Поляна минулася, почався знов ліс (Фр., III, 1950, 86).

5. діал. Витрачатися (у 3 знач.). Пиятика така, що всі ті гроші там на місці мусять минутися (Фр., IV, 1950, 9); Харчі минулися, довелося жити лісними ягодами (Ірчан, II, 1958, 186).

6. діал. Помирати. Нараз чує [Степан], як коло нього вибухає плачем дружина.. І він трохи не минався з жалю (Круш., Буденний хліб, 1960, 43); — Я стратив пам’ять.. Думалось, що зомлію, що минуся в тій хвилі (Фр., IV, 1950, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 710.