Слово "минулий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


МИНУ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до мину́ти 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Мирний, III, 1954, 296); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Довж., І, 1958, 327); Події давно минулих літ в уяві Михася постали, як живі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 182).

2. у знач. прикм. Який минув, пройшов. Вернімось трохи назад та подивімся, чим жила й інтересувалась [цікавилась] галицька інтелігенція в 70-і роки минулого віку (Коцюб., III, 1956, 28); На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу.. горять (Рильський, І, 1960, 160); Як свідчать підсумки минулого навчального року, партійні організації республіки чимало зробили для поліпшення марксистсько-ленінської освіти комуністів і безпартійного активу (Рад. Укр., 27.VІІІ 1959, 1); // Пов’язаний з часом, відрізком часу, який вже минув. Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Гр., II, 1963, 270); Полинь росте на місцях минулих подій (Ю. Янов., І, 1958, 104); // Який жив раніше, колись. Саме напоєність думкою — одна з найхарактерніших рис творчості автора "Онегіна", саме за це особливо любили його минулі покоління (Рильський, III, 1956, 13); //Який передував теперішньому; попередній. Про Заньковецьку в ролі моєї Люби я писала в минулому листі. Тепер повторю, що я дуже рада Заньковецькій (Л. Укр., V, 1956, 229); О юні сили фатерлянда! Якщо минулі імперіалістичні війни нічому не навчили ваших батьків, прогріть хоч ви при світлі своїх палаючих будинків (Довж., І, 1958, 360); Саме життя вже навчило.. цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії (Гончар, IV, 1960, 92).

∆ Мину́лий час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувалася до моменту висловлювання.

3. у знач. ім. мину́ле, лого, с. Час, який минув, пройшов, відійшов. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа.. Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв’язку з далеким минулим, з життям моїх пращурів (Коцюб., І, 1955, 415); В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього,.. бо все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (Стельмах, II, 1962, 205); Комуністична партія учить, що радянська культура і література виникли, розвинулись і досягли розквіту на базі критично переробленої культурної спадщини минулого (Іст. укр. літ., І, 1954, 9); // чиє. Події колишнього життя певної країни, народу, особи. — Дуже гарна книжка. І про минуле України в ній є (Головко, II, 1957, 270); [Аркадій:] Нехай ти залишаєш мене в таку хвилину, але на тепле слово від тебе — в ім’я нашого прекрасного минулого — я маю право… (Корн., І, 1955, 141).

Відхо́дити (відійти́) в мину́ле — переставати існувати; забуватися. "Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять…" Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (Донч., VI, 1957, 115); Жи́ти мину́лим — зосереджувати свої думки, почуття на часі, подіях, що минули, пройшли. Вони минулим не живуть, Вони чогось від долі ждуть (Щог., Поезії, 1958, 355); На війні люди не можуть жити минулим. Події змінюються з казковою швидкістю (Рибак, Опов., 1949, 21); У мину́лому — раніше, колись. Входять сусіди, в минулому партизани: Іванов, Щербань, Максимов (Довж., І, 1958, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 711.