МИ́РНІСТЬ, ності, ж., діал. Злагода, спокій. Вогонь в печі лежав втомившись, тихо дрімаючи жаром, страви спочивали на сіні, різдвяна мирність спливала з темних кутків (Коцюб., II, 1955, 335); — Я ще затямила його першу небіжку. Жили, як той казав, у мирності і в радості (Март., Тв., 1954, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 714.