МИСЛІ́ТЕ, невідм., с., заст. Назва букви "м" у слов’яно-руській азбуці. * Образно. Звичаю Козацького наберешся, Та побачиш світа, Не такого, як у бурсі, А живі мисліте з товариством прочитаєш (Шевч., II, 1963, 331).
◊ Писа́ти (випи́сувати) мислі́те, жарт. — іти нетвердою ходою, зигзагами (про п’яного). Мисліте по землі писав [Еней], з нудьги охляв і ізнемігся (Котл., І, 1952, 92); Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Мирний, III, 1954, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 718.