МИ́ТО, а, с. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон. Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Фр., VI, 1951, 41); — Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (Стельмах, І, 1962, 40); Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (Іст. СРСР, II, 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 721.