МИТРОПОЛИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до митрополи́т. Проти самого митрополичого крісла висів великий, на цілий зріст, портрет Петра Могили (Н.-Лев., І, 1956, 363); Центральне положення у місті, поряд з княжим двором, займав митрополичий або єпископський двір, який звичайно знаходився там же, у дитинці або при кафедральному соборі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 479); Митрополичий хор співав гарно, але, щоб відігнати сумні думки, Олександр глянув на наймолодшу сестру, яка стояла неподалік (Кочура, Зол. грамота, 1960, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 721.