МЛО́СНИЙ, а, е.
1. Сповнений млості (у 1 знач.). Доволі млосного зітхання! На повні груди, без вагань Вдихай ненависть і кохання (Рильський, І, 1960, 282); Фарбована Адочка, яка весь час кидала на Сачка млосні та багатозначні погляди, нахилилась до Тасі (Дмит., Розлука, 1957, 70); // Який викликає знемогу. В душі в неї змагалися дикий млосний страх за свою долю і звичайна цікавість живої людини (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 101); Крізь імлу гаряче гріє сонце, повітря розпарюється, варить, ломить, по тілу розлилася млосна втома (Горд., Дівчина.., 1954, 136).
2. Який п’янить, дурманить свідомість. Млосні, солодкуваті пахощі нічних фіалок.. заповнювали все подвір’я, кімнату (Руд., Вітер.., 1958, 255).
3. Який млоїть (у 1 знач.). В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові чадної весни та млосного літа (Вас., Незібр. тв., 1941, 236); Млосна теплінь запашного червневого вечора.. навіювала гіркий смуток (Добр., Тече річка… 1961, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 765.