МЛО́ЇТИ, мло́їть, недок.
1. перех. і без додатка. Викликати відчуття млості (у 1, 2 знач.). І тихий смуток, і радість, і якесь каяття млоїли мені серце (Збан., Мор. чайка, 1959, 211); Незвична тиша і парке повітря млоїли і хилили до сну (Коз., Гарячі руки, 1960, 147); І знову щось темне підіймалося в ньому, .. стирало думки, млоїло тіло і виганяло на чоло холодний, сверблячий піт (Коцюб., II, 1955, 275).
2. безос. Нудити. — Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас… (Козл., Мандрівники, 1946, 14).
На се́рці мло́їть — стає негарно. Кашель перестав сливе зовсім, тільки на серці частенько млоїть (Л. Укр., V, 1956, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 765.