МНОГОЛІ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що багаторічний. Вірте у геній народа [народу] — Ось мій святий заповіт. Туго зроста він — не шкода. Бо многолітній це квіт (Черн., Поезії, 1959, 294); Увесь свій талант і многолітній труд поклав [композитор М. Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу (Довж., III, 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 766.