МНОГОСТРА́ДНИЙ, а, е, уроч., рідко. Те саме, що многостражда́льний. У блакитному просторі Заходили колом зорі, Ясним світлом все влили Та про землю многострадну, Цю мандрівницю безрадну, Тихо мовоньку вели (Граб., І, 1959, 266); Тінь многострадна Франкова Вольну країну вітає (Рильський, II, 1960, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 766.