МНО́ЖИТИСЯ, иться, недок.
1. Збільшуватися кількісно. Дедалі більше металу, машин, верстатів випускають заводи. Множаться духовні багатства республіки (Тич., III, 1957, 312); День у день множаться ряди людей трудової слави (Рад. Укр., 22.ХІІ 1956, 1); // Те саме, що розмно́жуватися. — Ми [Ворони] працюємо — і нас раз у раз менше, а вони [Сови] дармують — і плодяться та множаться на нашу загибель (Фр., IV, 1950, 96); — Площі ширяться щороку, То ж і множуся нівроку, Я ведуща серед поля! — Задається бараболя (С. Ол., Вибр., 1959, 298).
2. Бути помноженим. Жадоба перемоги [у петлюрівців] множилася на жадобу грабунку (Довж., І, 1958, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 767.