МОБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Призов військовозобов’язаних на службу в діючу армію у зв’язку із запровадженням воєнного стану. — Що там таке? — запитав він одного. — Як-то не знаєте? Загальна мобілізація (Кобр., Вибр., 1954, 208); Чимало їх [людей] лишилося в селах: мобілізація запізнилася, а самим виїхати в глибокий тил не пощастило, війна раптово захопила всіх (Ле, Клен. лист, 1960, 156); // перен. Залучення кого-небудь для виконання якогось важливого завдання, масового заходу. Завдання мобілізації мас на боротьбу за дострокове виконання семирічного плану зобов’язують профспілкові організації безустанно поліпшувати керівництво соціалістичним змаганням (Ком. Укр., 6, 1960, 3).
2. Переведення всіх галузей народного господарства на військовий стан; // перен. Приведення чого-небудь до активного стану, що забезпечує виконання якогось важливого завдання, масового заходу. Для мобілізації всіх ресурсів на оборону країни 30 листопада 1918 року була створена Рада Робітничої і Селянської Оборони на чолі з Леніним (Біогр. Леніна, 1955, 206); Мобілізація матеріальних ресурсів, створення нових ефективних засобів механізації та автоматизації мають першорядне значення (Рад. Укр., 5. І 1962, 3); Комуністичне виховання трудящих вимагає мобілізації всіх форм і засобів ідеологічної роботи, політичної агітації і пропаганди (Наука.., 8, 1963, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 767.