МОВЧА́ЗНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до мовчазни́й 1. Кревний плач її пройшов, та німа мовчазність.. найшла на неї (Мирний, III, 1954, 359); В камері тиша. З глумливою мовчазністю поглядають у наш бік, похмуро перезиркуються "хазяї" (Збан., Єдина, 1959, 157); Далекі світи і планети пролітали над Лісниками в урочистій мовчазності по сво’їх орбітах (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 771.