МО́ДНИЙ, а, е.
1. Зробл., вигот. за модою; який відповідає моді (у 1 знач.). [Христя:] Усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки у нове та в модне (Кроп., І, 1958, 448); Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Вільде, Сестри.., 1958, 393); Модний капелюшок.
2. Який додержується моди, в усьому йде за модою (про людину). В яскравих вікнах тіні ходять. Мелькають профілі голів І дам, і модних диваків (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 23); Модні дами приміряли сукні.
3. заст. Пов’язаний з продажем або пошивом речей, зроблених за сучасною модою. — Я собі грошенят поназбираю.. і буду собі жити, не журитись. Сама відкрию модний магазин… (Хотк., І, 1966, 58).
4. Який користується певний час загальною увагою, успіхом, визнанням; який став широко відомим. Павлусь вернувся з-за границі, так само нахапавшись вершечків наймоднішого декадентства (Н.-Лев., IV, 1956, 230); [Вівдя:] Шкода, голубко, що ви не чули, як моя Стехванія співа модних пісень (Кроп., II, 1958, 128); Іван Антонович замолоду захоплювався модними в ті часи поміж молоддю джіу-джитсу та боксом (Смолич, Мир.., 1958, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 777.