МО́ДУС, у, ч.
1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок.
2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Навіщо перекладати такі слова, як модус і субстанція..? Хто не розумів ніяк цих слів, той і в перекладі їх не зрозуміє (Сам., II, 1958, 373).
3. книжн. Спосіб чого-небудь. Талановитий митець дає людям не тільки свою "модель" світу, а й свій художній "модус" його пізнання (Не ілюстрація.., 1967, 326).
4. політ. Норма чогось.
∆ Мо́дус віве́нді, книжн. — у міжнародному праві і дипломатичній практиці — назва тимчасової, звичайно короткострокової угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 778.