МО́ЖНА, присудк. сл.
1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (Гончар, II, 1959, 263); Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо (Н.-Лев., II, 1956, 183); — Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Тют., Вир, 1964, 13).
2. Дозволяється, дозволено. Що можна лялі, того не можна мамі! (Мирний, І, 1949, 230); Постукав до кімнати.. Двоє голосів — жіночий і чоловічий відповіли разом: "Можна" (Ю. Янов., II, 1958, 38).
Мо́жна ска́зати див. сказа́ти; Як мо́жна — уживається у поєднанні з прислівником вищого ступеня для посилення і означає: по можливості. Турн, бачивши Троян роботу, Як рать Рутульськую трощать, .. Велів везти зо всіх олійниць, Де тілько єсть,.. Як можна швидше тарани (Котл., І, 1952, 234); Їм так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (Н.-Лев., II, 1956, 218); Як [же] мо́жна — уживається при вираженні негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. — Чому ж ти мені зараз сього не прописала? — Що се ви, бабуню? Як можна?.. Зараз дознаються… (Вовчок, І, 1955, 104); [Олімпіада Іванівна:] Ах, Любочка! Нарешті [приїхала]! Ну, як же можна?! (Л. Укр., II, 1951, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 779.