МОЖНОВЛА́ДСТВО, а, с., заст.
1. Становище можновладця.
2. Збірн. до можновла́дець 1. Помолившись за спасіння душі в самій крайній дев’ятій церкві Запорозької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (Стельмах, І, 1962, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 779.