МОЗАЇ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до моза́їка 1, 4. У вівтарі тьмяно виблискували на золотому тлі якісь-то старовинні мозаїчні лики роботи грецьких майстрів (Тулуб, І, 1957, 125); Інкубаційний період вірусу в рослині при мозаїчних захворюваннях різний (Хвор. с.-г. рослин, 1953, 53).
2. перен. Який складається з строкатої суміші різнорідних елементів. Широко відомі дігтярські плахти — мозаїчні, насичені яскравими барвами і різні за настроєм (від задиристо-молодих до статечно-літніх) (Нар. тв. та етн., З, 1964, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 780.