МОКРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мокрий (у 1 знач.). Ще мокрувате поле обробили дисковими лущильниками (Колг. Укр., 1, 1957, 17); Я пройшлася по мокруватому шпоришу і раптом побачила біля хати Тарасика (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 782.