МОЛОДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до молоди́й 1 — 4. Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (Н.-Лев., II, 1956, 320); Дзвенить молоденький голосок, і в ньому журба переплітається з прихованою радістю (Стельмах, І, 1962, 274); — Оставайся в нас із богом, молодичко.. Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш (Вовчок, І, 1955, 10); Пливе тихо над водою Місяць молоденький: Вподобався дівчиноньці Козак молоденький (Бор., Тв., 1957, 91); — Як, я не їм поросяти? Воно ж таке молоденьке, сите й ніжне, йому і трьох тижнів не було (Коцюб., II, 1955, 364); Річка вже стала. Лід на ній молоденький та блискучий-блискучий (Вишня, II, 1956, 295); Ось молоденький дубняк. Як прикрашені на ньому листя дощовими краплинами! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426).
2. у знач. ім. молоде́нькі, ких, дія. (одн. молоде́нький, кого, ч.: молоде́нька, кої, ж.). Ті, хто має небагато років. Йшла дівчина з козаченьком, — Де те лихо в ката? Любо, мило молоденьким, — Справді голуб’ята (Граб., І, 1959, 255); Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом (Шевч., І, 1963, 12); — Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Л. Укр., І, 1951, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.