МОЛОДЕ́ЦЬКИ, присл. Як належить, як властиво молодцеві (у 2 знач.), молодцям; з нестримною сміливістю. Богун, помітивши Немиру, молодецьки свиснув. Заграв конем, піддав духу козакам, (Кач., Вибр., 1953, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.